Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/9991/78650/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Логвиненка А.О.,

Маслія В.І.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Україна" до Житомирської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання неправомірною відмови, визнання недійсним рішення, стягнення 19 569, 18 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Україна" звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання неправомірною відмови №101060000/2/00109 від 13.03.2012 року, визнання недійсним рішення №101060000/2012/000152/1 від 13.03.2012 року до ВДМ №101060000/2012/003382 за резервним методом , стягнення 19 569, 18 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, позов задоволено. Визнано неправомірною та скасовано відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 101060000/2/00109 від 13.03.2012року. Визнано неправомірним та скасовано рішення про визначення митної вартості товару № 101060000/2012/000152/1 від 13.03.2012р. по ВМД № 101060000/2012/003382 за резервним методом. Постановлено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Публічного акціонерного товариства "Україна" суму надмірно сплачених митних платежів в розмірі 19569, 18 грн. Присуджено Публічному акціонерному товариству "Україна" понесені ним судові витрати у розмірі 195,69 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Житомирської митниці.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, права просить скасувати вказані судові рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що після ухвалення Житомирською митницею рішення про визначення митної вартості товарів та оформлення картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, позивач задекларував митну вартість за резервним методом, внаслідок чого було складено та подано до митного органу нову ВМД №101060000/2012/003623 від 15.03.2012 року, яка була прийнята Житомирською митницею.

Згідно нової ВМД задекларована ціна товару визначена із врахуванням рішення Житомирської митниці про визначення митної вартості товару №101060000/2012/000152/1 від 13.03.2012 року в сумі із 183 849, 66 грн., що призвело до збільшення митних платежів на суму 19 569, 18 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо вірності визначення позивачем митної вартості товару за першим методом та правомірності стягнення із Державного бюджету України на користь позивача суми ПДВ, що відповідає різниці між податком, нарахованим на митну вартість, визначену за першим методом, і податком, нарахованим на таку вартість, визначену за шостим (резервним) методом.

Частинами першою та третьою статті 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, не спростовуючи наявності обґрунтованого сумніву у митного органу щодо митної вартості задекларованого позивачем товару, дійшли висновку про неправомірність дій відповідача виключно у зв'язку з порушенням визначеного статтею 266 Митного кодексу України порядку її визначення.

Аналіз положень статей 265, 266 МК та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин), дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Україна" суму надмірно сплачених митних платежів в розмірі 19569, 18 грн., фактично визначили митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінили митний орган.

Щодо доводів касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області стосовно зобов'язання органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Житомирської митниці, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення судових витрат із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції - зміні.

Керуючись ст.220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Публічного акціонерного товариства "Україна" суму надмірно сплачених митних платежів в розмірі 19569, 18 грн.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: